The Noble Woman ~ Про дворянку


“In the early 20th century some kobzar songs made their way into the repertoire of the first generation of sighted urban players. The version of the humorous song Dvorianka recorded here belongs to this category. Although it retains the storyline of the young village wife “putting on airs” and living beyond her husband’s means and the characteristic performance style of the long, humorous kobzar songs, the text has been shortened and polished for stage performance.

Dvorianka was one of the first pieces in my repertoire. I learned it from my father, Petro Kytasty, who had himself learned it while still a teenager from Oleksiy Dziubenko, an older bandurist who had been in the first professional bandura ensemble in Kyiv.” ~ Julian Kytasty, 2015



(English translation by Julian Kytasty below)

Як дворянка була, та дворянськая жона,
Пивом-медом частувала, кумпанію собі мала,
Свого милого благала, по батюшці величала,
По батюшці величала, голубчиком називала.

Ой мій милий, милесенький, голубчику сивесенький,
Продай, милий, сиві бички, купи мені черевички,
Бо я панського роду, не ходила боса з роду!

Продай коня, ще й кобилу, купи краски та білила,
Щоб я личко накрасила, щоб красива я ходила.

Милий думає-гадає, усе з двору збуває,
Свою милу наряджає та на неї поглядає:
Гарно мила походжає, немов пава пропливає!

Сидить мила запаніла… чорт-ма дров, ні поліна!
Нічим хати протопити, борщу-каші наварити.
Загадала жона мужу та ще й гіршую нужу:
В ліс по дрова та сходити, борщу-каші наварити,
Борщу-каші наварити, дрібних діток накормити.

Милий думає-гадає, дубовий візок ладнає,
Свою милу запрягає, дубиною поганяє.
– Гей, соб, моя мила! Гей цабе, чорнобрива!
Гей, мила, не панися, та в оглоблі становися,
Хоч ти й панського роду, не ходила в возі з роду!

Під’їжджає до лісу, ставить милу, злу, як біса:
– Гей, пані моя люба, становися коло дуба!
Та дивись же, моя мила, щоб ти дуба не звалила!

А сам милий добре дбає та по лісу походжає
Та все дрова підбирає, сухесенькі відкидає,
Сухесенькі відкидає, а сиреньких набирає.
(щоб, бач, важче було).

Став додому повертать, милу в гору підганять.
– Гей, тпррррррр, моя мила! Щоб ти воза не розбила!
Мила пада, умліває, та миленького благає:
– Продай, милий, черевички, купи мені сиві бички,
Бо я панського роду, не возила дров із роду!



She was like a noblewoman, like a nobleman’s wife,
She poured fine meads and wines, she invited fancy company,
And she begged her husband, she called him her darling:
“Oh my dearest darling, my gray pigeon,
Darling, sell the gray oxen, buy me fancy shoes,
For after all I am of good family, I’ve never walked about barefoot;
Sell the horse, the mare too, buy me some dyes and make-up,
So I can paint my face, so I can be beautiful.”


The husband thinks on this and ponders, he starts selling everything,
He gets her all dressed up and looks upon her:
“How beautifully my darling moves, like a peacock floating by.”


So she sits there, just like a noblewoman …
And then there’s no more firewood, not a splinter,
No way to heat the house, to cook the borsch and porridge,
To feed her husband and herself.


So the wife sets the husband a new task:
Go to the forest for firewood, and cook the borsch and porridge.


The husband thinks on this and ponders, he makes
ready the heavy wagon,
Hitches his wife to it, whips her on with an oak cudgel.
“Giddyup, my darling, giddyup, my black-browed beauty!
You can forget those noble airs, just get in that yoke and pull,
Never mind that you’re of good family and never pulled
a wagon before.”


He drives up to the forest, and she’s fit to be tied …
“Hey Milady, just let me tie you to this oak-
But careful, careful, darling, that you don’t pull the tree down!”


Then the husband takes good care and goes looking for wood:
He casts the dry stuff aside and picks out the damp heavy logs.


He starts heading back home, starts whipping his darling uphill:
“Whoa! Whoa, darling, slow down or you’ll bust an axle!”


She faints, and she collapses, and she begs her husband:
“Sell them, sell my shoes, buy back our gray oxen!
For I’m of good family and never hauled firewood before!”